Українська мова 7 клас
Індивідуальний навчальний план з української мови
для учнів 7 класу, які здобувають освіту за сімейною формою навчання.
План складено відповідно до Модельної навчальної програми
«Українська мова. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти
(автори: Заболотний О. В., Заболотний В. В., Лавринчук В. П.,
Плівачук К. В., Попова Т. Д.)
(наказ Міністерства освіти і науки України від 24.07.2023 № 883)
І семестр
Теми навчальних занять
Очікувані результати
Дата контролю
Тема 1.Повторення та узагальнення вивченого
Словотвір
- Похідні й непохідні слова.
Основні способи словотворення.
Лексикологія. Фразеологія
- Лексичне значення слова.
Групи слів за значенням,
походженням, вживанням.
Фразеологізми.
Морфологія
- Рід та число іменників.
Відмінювання іменників.
- Групи прикметників за
значенням. Ступені порівняння
прикметників.
- Відмінювання числівників.
Поєднання числівників з
іменниками. Уживання
числівників на позначення часу.
- Розряди займенників.
Орфографічний практикум
- Букви е, и на позначення
ненаголошених голосних у
корені слова.
- Правопис префіксів.
- Велика буква та лапки у
власних назвах.
- Правопис складних слів разом
і з дефісом.
- Зміни приголосних під час
творення слів за допомогою
суфіксів ськ, ств та під час
творення іменників із суфіксом –
ин-.
- Подвоєні букви.
- Апостроф. М’який знак.
- Написання слів іншомовного
походження (букви и, і; подвоєні
букви; апостроф; м’який знак). Лексичні помилки
Уживання слів у невластивому
їм значенні; неточне вживання
фразеологізмів; тавтологія;
уживання зайвого слова;
уживання слів, не властивих
українській мові
Похідні й непохідні слова.
Основні способи словотворення.
Лексикологія. Фразеологія
- Лексичне значення слова.
Групи слів за значенням,
походженням, вживанням.
Фразеологізми.
- Рід та число іменників.
Відмінювання іменників.
- Розбір слова за будовою та
визначення способу його
творення.
- Утворення слів вивченими
способами, зокрема складних
слів.
- Тлумачення лексичного
значення слів і фразеологізмів.
- З’ясування лексичного
значення слова за довідником із
метою правильного його
вживання в реченні.6
переказує почуте
повідомлення
докладно, акцентуючи
увагу на змісті в цілому,
на окремих важливих
деталях або фрагментах
почутого повідомлення
відповідно до мети й
ситуації спілкування;
Згідно з графіком
Тема 2.Дієслово
Дієслово: загальне значення,
морфологічні ознаки,
синтаксична роль.
- Форми дієслова: неозначена
форма (інфінітив), особова
форма, дієприкметник,
дієприслівник, форми на
-но, -то (загальне
ознайомлення).
- Неозначена форма дієслова
- Вид дієслів (доконаний,
недоконаний).
- Особові форми
- • Безособові дієслова. дієслова
Теперішній час дієслів
(змінювання за особами та
числами). Правопис і вимова
-ться, -шся в дієсловах
(повторення).
Минулий час дієслів
(змінювання за родами та
числами).
• Майбутній час дієслів (форми
майбутнього часу; змінювання
за особами та числами)
Дієслова І та ІІ дієвідмін.
Букви е, и в особових
закінченнях дієслів
Спосіб дієслів (дійсний,
умовний, наказовий).
• Творення дієслів умовного й
наказового способів.
М’який знак у дієсловах.
Не з дієсловами.
- Наголошування окремих
дієслів та їхніх форм (нести,
везти, мести, плести, несемо,
окреслює тематику і
проблематику почутого
повідомлення для
подальшої інтерпретації;
коментує інформацію,
сприйняту з одного чи
кількох джерел;
комунікує, визнаючи
право на існування іншої
думки, з дотриманням
принципів етики
спілкування, норм
літературної вимови;
добирає і використовує
необхідні вербальні та
невербальні засоби для
ефективної комунікації
з урахуванням ситуації
спілкування та
комунікативних намірів,
соціального й культурного
контексту;
використовує різні
складники друкованого чи
цифрового текстового
джерела інформації
(рубрикацію, заголовки,
скорочення, виділення
тощо) для оптимізації
роботи з текстовою
інформацією;
відповідає на запитання за
змістом почутого
повідомлення,
акцентуючи увагу на
важливих деталях;
формулює уточнювальні
запитання до почутого для
його розуміння;
переказує почуте
повідомлення стисло;
коментує інформацію,
сприйняту з одного чи
кількох джерел;
комунікує, визнаючи
право на існування іншої
думки, з дотриманням
принципів етики спілкування;
Визначає в слові орфограму,
записує дієслова із вивченими
орфограмами.
- Розбір дієслова як частини
мови (за опорною схемою)
Складає запитання для
опитування учнів / учениць із
теми «Дієслово».відповідає на запитання за
змістом почутого
повідомлення,
акцентуючи увагу на
важливих деталях;
формулює уточнювальні
запитання до почутого
ІІ семестр
Теми навчальних занять
Очікувані результати
Дата контролю
Тема 3.Дієприкметник
- Дієприкметник як форма
дієслова: загальне значення,
морфологічні ознаки,
синтаксична роль.
- Активні й пасивні
дієприкметники. Обмеженість
уживання форм активних
дієприкметників теперішнього
часу в сучасній українській мові,
способи заміни їх.
- Творення активних
дієприкметників.
- Творення пасивних
дієприкметників.
- Відмінювання
дієприкметників.
- Дієприкметниковий зворот.
Розділові знаки в реченнях із
дієприкметниковими зворотами.
- Буква н у дієприкметниках та
букви нн у прикметниках
дієприкметникового
походження.
- Написання не з
дієприкметниками.
- Дієслівні форми на -но, -то.
Речення з дієслівними формами
на -но, -то.
формулює уточнювальні
запитання до почутого для
його розуміння;
переказує почуте
повідомлення
докладно, акцентуючи
увагу на змісті в цілому,
на окремих важливих
деталях або фрагментах
почутого повідомлення
відповідно до мети й
ситуації спілкування;
окреслює тематику та
проблематику почутого
повідомлення для
подальшої інтерпретації; характеризує роль,
виражальні можливості та
вплив на слухача
(адресата) важливих
деталей, зокрема
художніх, почутого повідомлення;
розмежовує в тексті
фактичну інформацію та
суб’єктивні судження,
наводить аргументи для
спростування або
підтвердження суджень;
Згідно з графіком
Тема 4.Дієприслівник
Дієприслівник як форма
дієслова: загальне значення,
морфологічні ознаки,
синтаксична роль.
• Дієприслівниковий зворот.
Розділові знаки в реченнях з
одиничними дієприслівниками
та дієприслівниковими зворотами.
Написання не з дієприслівниками
Виокремлює вжиті у тесті
чи реченні дієприслівники і
дієприслівникові звороти,
пояснює значення їх у
мовленні;
Визначає синтаксичну роль дієприслівника й
дієприслівникового звороту;
Читає вголос, правильно
інтонуючи речення із
дієприслівниками та
дієприслівниковими зворотами;
Складає речення із дієприслівниками та
дієприслівниковими зворотами
Тема 5.Пприслівник
Прислівник: загальне
значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Розряди
прислівників за значенням.
• Творення прислівників. Ступені порівняння
прислівників.
• Букви н та нн у прислівниках.
• Букви и та і в кінці
прислівників.
• Написання прислівників
разом, окремо і з дефісом.
• Написання прислівникових
сполучень. Розрізнення
прислівників, які пишемо разом,
й однозвучних сполучень слів,
які пишемо окремо.
• Написання не та ні з
прислівниками.
• Наголошування прислівників
обґрунтовує свою позицію
щодо почутого
повідомлення
з урахуванням власного
досвіду та інформації
з окремих джерел, які
вважає авторитетними;
контролює використання
невербальних засобів в
умовах реалізації типових
стратегій спілкування; застосовує різні види
критичного читання
текстів різних стилів,
зокрема фрагментарних;
коментує власні почуття
під час читання тексту та
враження
Тема 6.Службові частини мови
• Прийменник як службова
частина мови.
Види прийменників за будовою.
Розрізнення прийменників та
омонімічних слів інших частин
мови.
• Написання прийменників
разом, окремо та з дефісом.
• Виокремлення вжитих у
реченні чи тексті прийменників,
сполучників, часток та • Сполучник як службова
частина мови.
Види сполучників за будовою.
Сполучники одиничні,
повторювані, парні.
• Сполучники сурядності та
підрядності.
визначення їхньої ролі. • Частка як службова частина
мови.
Частки формотворчі та
словотворчі. Частки, що
надають слову або реченню
додаткових відтінків
• Вигук як особлива частина
мови.
Групи вигуків за значенням.
• Дефіс у вигуках.
Кома та знак оклику в реченнях
із вигуками
Виокремлює вжиті у
реченні чи тексті прийменники,
сполучники, частки та
визначає їхню роль у
мовленні.
- Розпізнає, виписує
та групує прийменники,
сполучники, частки за певними
ознаками.
- Обґрунтовує правопис слів
службових частин мови, вигуків
