Українська мова 6 клас

Індивідуальний навчальний план з української мови
для учнів 6 класу, які здобувають освіту за сімейною формою навчання.

План складено згідно модельної навчальної програми

«Українська мова. 5-6 клас» для закладів загальної середньої освіти.

Авторів: Заболотний О.В., Заболотний В.В.,
Лавринчук В.П., Плівачук К.В., Попова Т.Д., рекомендованої Міністерством освіти і науки України.

(наказ Міністерства освіти і науки України від 12.07.2021 № 795)

І семестр

Теми навчальних занять

Очікувані результати

Дата контролю

Тема 1. Вимова голосних і приголосних звуків. Чергування звуків. Правопис префіксів з- (зі-, с-), роз- (розі-), без-

розпізнає наявні в почутому повідомленні факти, судження та аргументи;
- записує власні міркування або інформацію з інших джерел;
- створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;
- складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними орфографічними нормами;
- добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення власного висловлення;
- знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;
- пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил;
- вирізняє фонетичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;
- порівнює тексти щодо наявності в них
  чергувань звуків, засобів милозвучності;
- урізноманітнює власне мовлення завдяки роботі із словниками та довідковими джерелами

Згідно з графіком

Тема 2. ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Уживання м’якого знака. Апостроф. Сполучення букв йо, ьо. Подвоєння букв

наводить кілька аргументів і прикладів на підтвердження власної позиції, використовуючи типові мовленнєві конструкції, доречні цитати з тексту для увиразнення власних поглядів, ідей, переконань;
розрізняє тексти різних стилів і типів;
переказує зміст тексту в різний спосіб відповідно до завдання;
записує власні міркування або інформацію з інших джерел;
створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;
складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними орфографічними нормами;
створює невеликі типові повідомлення на спеціальних (захищених) цифрових сервісах і в соціальних мережах ;
знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;
вирізняє фонетичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;

Тема 3. ВІДОМОСТІ ІЗ СИНТАКСИСУ ТА ПУНКТУАЦІЇ

Словосполучення і речення. Головні та другорядні члени речення.

Речення з однорідними членами. Звертання.
Вставні слова та сполучення слів.

Складне речення. Пряма мова. Діалог

визначає ключові слова в почутому повідомленні;
- добирає стиль мовлення відповідно до мети, потреб і умов спілкування;
- дотримується норм у виборі мовленнєвих засобів;
- формулює тему та основну думку тексту;
- створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід
- складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними пунктуаційними нормами
- добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення власного висловлення
- знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень
- пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил
- аналізує зміст написаного з погляду цілісності та повноти викладу
- виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних рівнів (слова, словосполучення, речення, тексти)
- порівнює та зіставляє мовні одиниці різних
- рівнів за визначеними ознаками
- вирізняє окремі синтаксичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть
- порівнює тексти щодо наявності в них певних синтаксичних явищ
- стисло переказує зміст почутого повідомлення, підпорядковуючи намір висловлення темі та основній думці;
- перефразовує репліки в діалозі;
- визначає ключові слова в почутому повідомленні ;
- переказує зміст тексту в різний спосіб відповідно до завдання;
- створює письмові тексти визначених типів, стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата, власний життєвий досвід;
- складає та оформлює власне висловлення згідно з усталеними пунктуаційними нормами;
- добирає доречні засоби мовної виразності для оформлення власного висловлення;
- знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, будові й мовному оформленні власних висловлень;
- пояснює окремі виправлення з урахуванням вивчених правил;
- аналізує зміст написаного з погляду цілісності та повноти викладу;
- виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних рівнів (слова, словосполучення, речення, тексти);
- вирізняє окремі синтаксичні явища у своєму та чужому мовленні, пояснює їх суть;
- порівнює тексти щодо наявності в них певних синтаксичних явищ;

ІІ семестр

Теми навчальних занять

Очікувані результати

Дата контролю

Тема 4. МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Відмінювання та правопис іменників

Відмінювання іменників
І відміни.
Відмінювання іменників ІІ відміни.
Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях родового
відмінка однини іменників чоловічого роду
ІІ відміни.
Відмінювання іменників
ІІІ відміни.
Відмінювання іменників
ІV відміни.
Особливості написання іменників у кличному
відмінку (узагальнення; практично).
Відмінювання іменників, що мають форму
тільки множини.
Написання та відмінювання імен по
батькові, прізвищ.
Букви е, и, і в суфіксах: -ив(о), -ев(о); -ечок,
-ечк-, -ичок, -ичк-;
-інн(я), -енн(я), -инн(я), -ен(я).
Написання не з іменниками.
Правопис складних іменників (повторення
і поглиблення).

Учень / учениця:
добирає стиль мовлення відповідно
до мети, потреб і умов спілкування;
виокремлює в тексті мікротеми поєднує
інформацію, подану в різні способи
(словесну, графічну, числову тощо) у межах
одного або кількох текстів;
розпізнає основні виражальні засоби,
використовує окремі з них;
висловлює власні почуття, враження,
викликані прочитаним, своє ставлення до
зображених у тексті людей, подій, ситуацій,
явищ тощо;
складає та оформлює власне висловлення
згідно з усталеними орфографічними,
граматичними нормами;
пояснює окремі виправлення з урахуванням
вивчених правил;
добирає доречні засоби мовної виразності для
оформлення власного висловлення;
визначає способи виправлення помилок у
власному мовленні;
вирізняє морфологічні явища у своєму та
чужому мовленні, пояснює їх суть;
творчо використовує морфологічні засоби,
обираючи із запропонованих варіантів доречні
нестандартні рішення, обґрунтовуючи
зроблений вибір;
урізноманітнює власне мовлення завдяки
роботі із словниками та довідковими
джерелами

Згідно з графіком

Тема 5. МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Прикметник

Прикметник як частина
мови: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль.
Групи прикметників за
значенням: якісні, відносні,
присвійні. Перехід прикметників з однієї групи в іншу.
Ступені порівняння якісних прикметників
(загальне значення,
творення).
Повні й короткі форми
прикметників.
Відмінювання прикметників.
Прикметники твердої і м’якої груп.
Творення прикметників;
перехід прикметників в
іменники (практично).
Особливості творення
присвійних прикметників.
Букви е, о, и, і в прикметникових суфіксах –
ев- (-єв-), -ов-, -ичн-, -ічн- (-їчн-).
Написання прикметників
із суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, –
юсіньк-, -ськ-, -зьк-, -цьк-
Написання не з прикметниками.
Написання н і нн у прикметниках.
Написання складних прикметників разом і
з дефісом.
Написання прізвищ
прикметникової форми.

Учень / учениця:
унаочнює та візуалізує почуте повідомлення,
використовуючи різні засоби (малюнки, схеми,
таблиці, комікси тощо) для відтворення змісту,
структурування інформації;
аргументовано зіставляє почуте із життєвим досвідом;
розпізнає основні виражальні засоби,
використовує окремі з них;
розрізняє тексти різних стилів і типів;
проєктує власну поведінку в ситуаціях,
подібних до тих, що зображено в тексті;
переказує зміст тексту в різний спосіб
відповідно до завдання;
створює письмові тексти визначених типів,
стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата,
власний життєвий досвід;
складає та оформлює власне висловлення
згідно з усталеними орфографічними,
граматичними нормами;
добирає доречні засоби мовної виразності для
оформлення власного висловлення;
створює невеликі типові повідомлення на
спеціальних (захищених) цифрових сервісах і
в соціальних мережах;
знаходить і виправляє недоліки та помилки в
змісті, будові й мовному оформленні власних
висловлень;
пояснює окремі виправлення з урахуванням
вивчених правил;
аналізує зміст написаного з погляду цілісності
та повноти викладу;
вирізняє морфологічні явища у своєму та
чужому мовленні, пояснює їх суть;
творчо використовує мовні засоби, обираючи із запропонованих варіантів доречні
нестандартні рішення, обґрунтовуючи
зроблений вибір

Тема 6. МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Числівник

Числівник як частина мови: значення,
морфологічні ознаки,
синтаксична роль.
Числівники кількісні і
порядкові. Числівники
прості, складні та складені.
Розряди кількісних
числівників: на означення
цілих чисел, дробові,
збірні. Неозначені числівники.
Відмінювання числівників на означення
цілих чисел.
Відмінювання дробових
числівників.
Відмінювання збірних
числівників.
Відмінювання порядкових числівників
Написання разом порядкових числівників
із -сотий, -тисячний, –
мільйонний, -мільярдний.
М’який знак на кінці числівників і перед
закінченням у непрямих
відмінках.

Узгодження кількісних
числівників з іменниками.
Правильне вживання
числівників на позначення
дат і часу.

Учень / учениця:
вичерпно відповідає на запитання за змістом
почутого повідомлення;
формулює запитання, щоб уточнити розуміння
почутого повідомлення;
знаходить у тексті відому і нову інформацію;
висловлює власні почуття, враження,
викликані прочитаним, своє ставлення до
зображених у тексті людей, подій, ситуацій,
явищ тощо;
представляє текстову інформацію,
використовуючи різні способи і засоби
візуалізації змісту;
записує власні міркування або інформацію з
інших джерел;
створює письмові тексти визначених типів,
стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата,
власний життєвий досвід;
складає та оформлює власне висловлення
згідно з усталеними орфографічними,граматичними нормами;
знаходить і виправляє недоліки та помилки в
змісті, будові й мовному оформленні власних
висловлень;
пояснює окремі виправлення з урахуванням
вивчених правил;
добирає доречні засоби мовної виразності для
оформлення власного висловлення;
виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних
рівнів;
вирізняє морфологічні явища у своєму та
чужому мовленні, пояснює їх суть

Тема 7.МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Займенник

Займенник як частина
мови: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль.
Розряди займенників за
значенням: особові, зворотний, присвійні,
вказівні, питальні, відносні, заперечні,
означальні й
неозначені.
Особливості визначення розряду
займенників його, її, їх (практично).
Відмінювання займенників усіх розрядів.
Приставний н у формах
особових і вказівних займенників.
Типові помилки у вживанні займенників.
Уживання займенника ви у ввічливому
значенні для
звертання до однієї особи.
Написання разом і з дефісом неозначених
займенників.
Правопис заперечних займенників.
Наголошування займенників мій, твій,
свій, той, цей, весь у непрямих відмінках
(практично).
Використання займенників для зв’язку
речень у тексті
(практично).

Учень / учениця:
добирає стиль мовлення відповідно
до мети, потреб і умов спілкування;
виокремлює в тексті мікротеми поєднує
інформацію, подану в різні способи
(словесну, графічну, числову тощо) у межах
одного або кількох текстів;
розпізнає основні виражальні засоби,
використовує окремі з них;
висловлює власні почуття, враження,
викликані прочитаним, своє ставлення до
зображених у тексті людей, подій, ситуацій,
явищ тощо;
складає та оформлює власне висловлення
згідно з усталеними орфографічними,
граматичними нормами;
пояснює окремі виправлення з урахуванням
вивчених правил;
добирає доречні засоби мовної виразності для
оформлення власного висловлення;
визначає способи виправлення помилок у
власному мовленні;
вирізняє морфологічні явища у своєму та
чужому мовленні, пояснює їх суть;
творчо використовує морфологічні засоби,
обираючи із запропонованих варіантів доречні
нестандартні рішення, обґрунтовуючи
зроблений вибір;
урізноманітнює власне мовлення завдяки
роботі із словниками та довідковими
джерелами

Тема 8. ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В 6 КЛАСІ

Лексикологія.
Фразеологія.
Словотвір та орфографія.
Морфологія та орфографія.

Учень / учениця:
формулює запитання, щоб уточнити розуміння
почутого повідомлення;
обґрунтовує достовірність, повноту
інформації, у разі потреби звертаючись до
відповідних джерел, доречно цитуючи окремі
фрагменти почутого повідомлення;
використовує потрібні вербальні та
невербальні засоби для збагачення
міжособистісної комунікації позитивними
емоціями, створення комфортної атмосфери
спілкування, спонукання співрозмовників до
певних дій;
знаходить у тексті відому і нову інформацію;
піддає сумніву інформацію з тексту на підставі
розрізнення фактів і суджень про факти;
формулює тему та основну думку тексту;
записує власні міркування або інформацію з
інших джерел;
створює письмові тексти визначених типів,
стилів і жанрів, зважаючи на мету, адресата,
власний життєвий досвід;
добирає доречні засоби мовної виразності для
оформлення власного висловлення,
виокремлює та розрізняє мовні одиниці різних
рівнів (текст, речення, слово, форми слова);
вирізняє мовні явища у своєму та чужому
мовленні, пояснює їх суть.